Одна сцена. Одна людина. І безліч фрагментів життя, які раптово виринають із пам’яті, немов картки з шухляди. Перед нами — покоління, що пережило катастрофу війни, втратило ідеали й орієнтири та не змогло інтегруватися у нову реальність. Герой намагається реконструювати минуле через калейдоскоп людей і подій, щоб зрозуміти, хто він є і що від нього залишилось.
«Картотека» постає як метафора колективної пам’яті: персонажі тут не стільки окремі особистості, скільки тіні й функції, що відбивають різні аспекти понівеченого досвіду.
Ця історія — гострий і точний діагноз часу, що говорить про втрату цінностей, і пошук власного місця серед уламків минулого. Вона змушує замислитися над тим, що залишає по собі війна у серцях людей, і як пам’ять формує наше сьогодення.
