Розмову з Оленою Апчел присвячено особистим алгоритмам адвокації України, та викликам, що виходять з цієї задачі — до 2022 року і після повномасштабного вторгнення. Олена поділиться особистими стратегями описування історичного, культурного, воєнного досвідів України у міжнародних інституціях.
В розмові також, говоритимемо з Оленою про прояви колоніальної травми в театрі: у естетиці, темах, інституційних моделях. Ми будемо міркувати про критичне соціально відповідальне сучасне мистецтво як можливість подолання наслідків колоніального спрощення та повернення театру громадянської агентності.
Окрім цього, звернемося до пошуку практичних шляхів до продуктичних змін, зокрема, про відповідальність театральних інституцій за митців і мисткинь, які служать у війську: тих, хто нині на фронті, хто повернувся пораненим, і тих, хто загинув. Поговоримо про стратегії театрів в адаптації працівників і працівниць після повернення зі служби, про способи [оприсутнення відсутності] в мистецькому просторі тих колег і колежанок, хто зараз воює. А також, про способи збереження-відновлення зв’язків — професійних, людських, етичних — в театрі (як моделі суспільства) у час війни.
Ця подія не є послідовною лекцією, а мисленєвим потоком в рамках заданих тем, від Олени Апчел, яка має унікальний неоднорідний досвід, який включає роботу з міжнародними театральними інституціями, театральною режисурою в різних містах України та за кордоном, та тепер, службою у війську.
Олена Апчел – військовослужбовиця, Докторка наук ( PhD), міжнародна незалежна амбасадорка, активістка, режисерка, науковиця, перформерка, культурологиня, драматургиня, волонтерка. Членкиня Спілки театральних діячів України, членкиня Громадської організації проти насильства та безкарності у війні SEMA Ukraine, членкиня правління Громадської організації Коаліція Дієвців Культури. Лауреатка рейтингу УП100 2024 року «Поза межами можливого» та УП.100 Сила жінок 2025.
