Куди піти?

2018-03-22
Назва газети: 
natalybolharova.blogspot.com
Кореспондент: 
Наталія Болгарова

А. П. Чехов українською. Колись для мене це було в дивину. Але після "Чайки" в театрі імені Івана Франка я зрозуміла, що Антон Павлович може бути українською. Далі був Молодий театр та його "Дядя Ваня". Неймовірна вистава, з чудовим акторським складом, з вражаючою постановкою Станіслава Мойсеєва. Але наразі мова піде про іншу виставу.

16 березня в Молодому театрі відбулася прем`єра вистави "Куди піти?" за мотивами маловідомих оповідань А. П. Чехова. Виставу поставив Андрій Білоус.

Гімназист Володя приїжджає зі своєю матір`ю до своєї далекої родички Стрєлкової. І тут мимоволі стає свідком всіх подій, що відбуваються в домі. Він стикається зі зрадами, брехнею, аморальністю. І тут мова не йде про те, хто зраджує. Зраджують, обманюють як господарі дому, так і прислуга. Його чуттєва душа не витримує і все закінчується трагедією. Тут мимоволі згадується інший твір А.П. Чехова "Три сестри". Андрій Прозоров говорить такі слова: "Тільки їдять, п'ють, сплять, потім вмирають ... народяться інші і теж їдять, п'ють, сплять і, щоб не стати тупим від нудьги, урізноманітнюють життя своє бридким пліткарством, горілкою, картами, і дружини обманюють чоловіків, а чоловіки брешуть, вдають, що нічого не бачать, нічого не чують, і невідхильно вульгарний вплив гнітить дітей, і іскра божа гасне в них, і вони стають такими же жалюгідними, схожими один на одного мерцями, як їхні батьки і матері ..."

У виставі піднімається багато важливих питань. Одне, з яких, наприклад, наскільки можливо купити щастя. Адже щастя не продається за гроші. Хоча як приклад Мішель платить гроші чоловікові Лізи за те, щоб бути разом. У відповідь вона позбавляється можливості бачити своїх дітей. Тут і виникає питання, чи вона щаслива? Чи взагалі можна побудувати щастя за рахунок нещастя іншої людини?  Але ж вона знає, що її чоловік Іван далеко нещасливий від того, що вона пішла з коханцем. 

Як вже згадувала я, головний герой вистави - Володя, гімназист. Він весь час проводить у шафі. На мій погляд, доволі цікаве рішення режисера. Адже, спостерігаючи за Володею, виникає враження, що він, ніби, "людина у футлярі", яка нічого не робить у своєму житті і ховається від усіх проблем. Він все чує, всі зради відбуваються на його очах. Від такої перенасиченості всього побаченого і почутого в нього відбувається нервовий зрив, який врешті-решт і призвів до трагедії.

У виставі задіяні студенти другого курсу Київського національного університету театру, кіно та телебачення імені І.К. Карпенка-Карого, учні Андрія Білоуса.  Вони так неймовірно старалися, що неможливо було залишитися байдужою. А деякі актори, як на мене, були дуже яскравими. Особливо хочеться відмітити Віктора Татарченка (Семен). Він був неймовірно щирий і переконливий, тому привернув увагу. Його герой заздрить братові Степанові, який працює кучером у господині та закоханий в неї. І вона теж його любить. Але в Степана є дружина. Але хіба це його зупиняє? Тому Семен і робить все, щоб посварити його з батьком. Ще хочу сказати за Сергія Пащенка (Митя, студент). Хоч слів у нього було небагато, але неймовірне виконання романсів не залишило мене байдужою. Мішель, якого зіграв Нікіта Підлесний, теж привернув увагу. Він грав друга Лізи, який, не усвідомлюючи, "купував" щастя з коханою жінкою та, не розуміючи до кінця, що тим самим робить нещасними інших людей. 

Під час вистави звучать романси у виконанні Федора Шаляпіна. Це не є випадковістю. Адже кінець життя Чехова був тісно переплетений з життям Шаляпіна. Ці два імені викликали великий інтерес, про них писали, говорили, сперечалися, знайомств з ними шукали. Їм навіть судилося оселитися в одному будинку. Чехов так і вказував свою нову адресу: «Леонтіївський пров., Д. Катик. Це там, де живе Шаляпін» (12 і 29 квітня 1904 А. І. Зальца, 27 квітня 1904 г. К. П'ятницького) або так: «в Леонтійовському провулку (д. Катик, де живе великий Шаляпін)» (20 квітня 1904 В. М. Соболевський). Федір Іванович знав твори Чехова вже давно. Ще в 1893 році, коли він співав у Тифлісі, він міг бачити два водевілі Чехова, бо виступав в тих же концертах, в яких грали одноактні п'єски початківця драматурга Чехова. 6 квітня в Тифліському музичному гуртку відбувся концерт: у другому концертному відділенні співав Шаляпін, а третє відділення - це був водевіль Чехова «Ведмідь». 7 квітня навпаки - спочатку грався водевіль Чехова «Пропозиція», а потім був виступ музикантів за участю Шаляпіна.