Історія

24 вересня 1917 року в Києві розпочав свою діяльність Молодий театр під керівництвом Леся Курбаса. Життя Молодого ділиться на два періоди:

(1917-1919) та (1979 - і донині)

І-ий період

У 1870 році садибу на вулиці Прорізна 17 придбав «під спорудження мурованого будинку» Микола Григорович-Барський. Через 3 роки проект будинку на два поверхи склав архітектор П. Федоров. У 1902-ому додали третій поверх. У 1912-1913 роках за проектом цивільного інженера О. Гілевича здійснили нову реконструкцію, добудувавши четвертий, а фасад декорували в стилі модерн. До появи в ньому Молодого театру, будинок функціонував як прибутковий, на першому поверсі розміщувалися крамниці.

Після завершення першого періоду діяльності Молодого, в приміщенні певний час працював польський театр. Згодом тут розміщувався, так званий, «Будинок Червоної армії та фльоти». Це один із небагатьох будинків на Прорізній, що вцілів під час Другої світової війни. Протягом 1944-1985 років тут працював кінотеатр «Комсомолець України». З 1986-го до будинку на Прорізній 17 знову повернувся театр, на той час Молодіжний. Так розпочався другий етап життя Молодого.

Починаючи ще з 1916 року, група молодих акторів, об'єднавшись у театральну студію, активно працювала над створенням вистав і грала їх на різних майданчиках Києва. Отримавши приміщення на Прорізній, студійці власноруч зробили ремонт та за власний кошт обладнали його для показу вистав.

Маючи величезний успіх у глядачів і критики, молодіжна студія перетворилася на "Товариство на вірі - Молодий театр". Згодом трупа відмовилася від колегіального керівництва, і театр очолив видатний театральний філософ і практик, режисер-педагог Лесь Степанович Курбас.

Тогочасний Молодий театр проіснував недовго, лише два роки (1917-1919) - революційні події змусили Курбаса з         трупою переїхати до Харкова, де колектив розчинився у складі Першого театру Української Радянської Республіки імені   Т. Г. Шевченка. Але цих двох років вистачило, аби Молодий зчинив справжню революцію у театральному світі молодої   України. Під орудою Курбаса, Молодий оголосив війну театральній рутині, штампам, художній безхребетності. 

Метою діяльності  театру стало прагнення розвинути реалістичні традиції корифеїв і втілити у життя мрії про заснування нового українського театру, який би не поступався перед кращим європейським. Піднести українське театральне мистецтво на рівень світової культури - ось завдання, яке здійснював цей творчий колектив.

Театр знайомив глядачів зі стародавнім українським вертепом («Різдвяний вертеп»), шедеврами української та світової класики, сучасною драматургією.

Для реалізації художніх задумів театру був потрібний універсальний "невикривлений" актор. Заради виховання і вишколу такого актора, а також з метою мистецького пошуку, режисер Лесь Курбас поставив вистави, створені у традиційно-реалістичному плані ("У пущі" Лесі Українки, "Молодість" Гальбе) і в умовно-реалістичному ("Цар Едіп" Софокла, "Іван Гус" Шевченка), і в побутово-психологічному ("Лікар Керженцев" Л. Андрєєва, "Кандіда" Б. Шоу, "Чорна Пантера і Білий Медвідь", "Гріх" В. Вінниченка), і в романтичному ("Йоля" Є. Жулавського), і в стилі романтичної комедії ("Горе брехунові" Грільпарцера, "Етюди" О. Олеся).

У такій різноманітності репертуару Курбас вбачав можливість опанування акторами всього напрацьованого світового театрального досвіду. Саме це, на його думку, спричиняло появу нового універсального актора і як результат - нового українського театру.

Згодом із коріння Молодого виросло розлоге дерево національного українського     театру.     Молоді студійці перетворилися на видатних акторів та режисерів, які в різних  театрах впродовж всього творчого життя продовжували справу Леся Курбаса і   Молодого театру.

Ось їх імена - актори: П. Самійленко, Й. Шевченко, М. Терещенко, С. Бондарчук, А. Смерека, С.   Мануйлович, Г. Юра, В. Василько, О. Ватуля, С. Семдор, В. Калин, П. Дошина, Ф.   Лопатинський, В. Чистякова, О. Юрський; художники: А. Петрицький, М. Бойчук, С. Гречаний та інші.

 

Нові художні та творчі принципи були проголошені у маніфесті Молодого театру до глядачів.

" ... бачити в театрі не кафедру чеснот, не дзеркало правди, не місце навчання і популяризації програм політичних партій, а театр, і тільки театр!"

 

ІІ-період

У 1979 році наказом  Міністерства культури УРСР було створено Молодіжний театр. 14 грудня відбувся перший збір трупи. Спочатку вистави Молодіжного театру гралися у БК «Метробуд» (вул. Прорізна, 8). Першу виставу  «… З весною я до тебе повернусь!» зіграли 26 квітня 1980 року. Через 6 років Молодіжний театр переїхав у будинок на вулиці Прорізна 17, а в 1995 році театр отримав назву Молодий. Таким чином було з'єднано, розірваний історичний ланцюг часу, і Молодий театр Леся Курбаса продовжив своє життя там, де і народився.

За роки існування театру неодноразово змінювалися і керівники. Серед них Олександр Заболотний, Микола Мерзлікін, Володимир Оглоблін, Валентин Козьменко-Делінде.  Особливе місце серед його очільників посідає Віктор Шулаков, створивши «За двома зайцями» Михайла Старицького і «Сватання на Гончарівці», що стали візитівкою Молодого. Остання вистава й досі у діючому репертуарі театру, попри понад 30-літній вік. За цей час її зіграли більше 550 разів.

Завдяки Лесеві Танюку відбулося переселення Молодіжного до нинішньої споруди та присвоєння назви Молодий. Він також здійснив постановку низки вистав, серед яких славнозвісний  «Революційний етюд».

У 1996-2012 роках театром керував Станіслав Мойсеєв.

Його найвідоміші вистави «Дон Жуан», «РехуВілійЗор», «Четверта сестра», «Московіада», «Дядя Ваня» швидко здобули славу. Завдяки політиці С. Мойсеєва театр активно реформувався, оновився репертуар, були запрошені закордонні режисери, налагодилися зв'язки з театрами сусідніх країн. Молодий брав активну участь у різноманітних фестивалях в Україні і за кордоном.

З 2012 року художній керівник театру - Андрій Білоус. Молодий режисер збільшує кількість прем’єр до 10-ти за сезон, активно реалізує підтримку нового покоління режисерів, суттєво реконструює будівлю театру, запускає потужний механізм гастрольної та фестивальної діяльності.

Репертуар театру розширюється десятками вистав молодих режисерів на різних сценах Молодого. Крім основної та камерної сцени, в театрі у 2014 році відкривається третій ігровий майданчик - мікросцена для режисерських і акторських дебютів. Такі організаційні кроки призводять до збільшення в рази кількості глядачів у порівнянні з минулими роками, що свідчить про зростаючу любов глядачів до Молодого.;

Як і за часів Курбаса, вистави  вирізняються  різними стилями, формою і тематикою. В репертуарі класична і сучасна драматургія - І. Карпенко-Карий, Беккет, А. Платонов, Сароян, Ф. Шиллер, Е. Шмітт, А.Чехов, М. МакДона та багато інших. Молодий стає місцем творчих зустрічей, різноманітних проектів, осередком театрального студентства, місцем спроб і перших творчих перемог, адже поряд із досвідченими акторами в театрі активно виховується молодь.

У 2014 році театр стає членом Європейської театральної конвенції, бере участь у міжнародних проектах, налагоджує комунікації з європейськими театрами та режисерами. Реалізується головне завдання, яке ставив перед Молодим театром Лесь Курбас, - інтеграція українського театру в європейський культурний простір. Основними напрямками діяльності театру є робота з молодими режисерами та сучасною драматургією, пошук нових форм, міжнародна діяльність і копродукція.

Театр не зраджує маніфесту, проголошеному акторами Молодого 100 років тому. Як і тоді сенс життя та праці Молодого в пошуках вічних тем, що хвилюють людей в усі часи.

Молодий театр – театр для людей молодих душею!