«…Перфецького грають одночасно двоє артистів — наш Станіслав Боклан і німець Міхаель Фукс, кожен своєю мовою… Станіслав Боклан цікавий — у нім є пристрасть інтелектуала посеред байдужого й тупого...
Преса про театр
07 вересня 17:09
«— Я совершенно не надеялся, что получу такую почетную для меня премию. Это своего рода награда за три года работы, в течение которых было все: и кропотливый труд, и потеря сил и надежды, и вместе с...
07 вересня 17:09
"...Баріхашвілі грає емоційно й ексцентрично. Але не впадає у карикатурність, у жанрову надмірність. Власне, ця та інші її сценічні героїні (Луїза з «Підступності та кохання», Варка із «Зачарованого...
07 вересня 17:09
"... Загалом, не дивина,коли режисер або художник можуть придумати на сцені красиву картинку — але справжнє диво, коли актори відчувають кайф від свого перебування всередині тої картинки, і той кайф...
07 вересня 17:09
"...скорее сновидение, в котором сюр, смешивая бытовое и мистическое, создает вокруг пространства некий купол, не позволяющий дотронуться до предметов, мешая оценить их подлинность. В этом сне все...
07 вересня 17:09
"...в такій подачі вистава виглядає тривожною, але дуже інтелігентною: публіка перериває виставу оплесками, сміхом і голосними зітханнями. Дивитися таку виставу не просто, але відірватися від неї...
07 вересня 17:09
"...Вистава “Попіл” – це історія людських душ. Не розповідь про євреїв, які потрапили в гетто, адже ми навмисно не використовуємо жодних жовтих зірок і національних музичних мотивів. Це оповідь про...
07 вересня 17:09
"...На афіші, під назвою вистави, зазначено, що це «оголена правда на дві дії». Такий заманливий рядочок здатен спокусити глядача, і він не буде розчарований. Ви справді знайдете тут багато сміливої...
07 вересня 17:09
"..У сповільненому ритмі героїні по черзі звертаються до зали зі своїми історіями, прориваючи шлях до емпатії, несвідомого жалю. Усіма способами вони прагнуть порятунку та очищення. Але досягнувши...
07 вересня 17:09
"...Вистава досить емоційна, навіть пристрасна (таку емоційність значно посилює музика Мирослава Скорика). Варто лише згадати танець Михайла і Ганни: без прив’язки до національності, часу і простору...