Дорогі друзі, глядачі та шанувальники Молодого театру!
Перегорнута ще одна сторінка історії Молодого – 21 травня ми відсвяткували сторіччя від дня заснування Молодого театру Леся Курбаса.
Сто років тому, українська культура збагатилася унікальним явищем загальнонаціонального масштабу – на театральній мапі нації виник Молодий театр. Вітаю усіх театралів країни з цією видатною подією!
Цей театр проіснував лише три роки – радянська влада ліквідувала його. Але за короткий термін свого життя, за складних суспільно-політичних обставин, за умов громадянської війни та надзвичайної матеріальної скрути, переважно на приватних квартирах і в чужих театральних приміщеннях, упродовж трьох робочих років було створено цілком новий за змістом, формою та ідейно-мистецьким спрямуванням театр, виховано колектив творчих однодумців, поставлено 15 новаторських вистав, завойовано прихильність та шану глядачів. Молодий ствердив новий напрям українського театру та дав початок значній кількості видатних діячів театрального мистецтва.
Історики-театрознавці довго не визнавали, а деякі й досі не визнають загальнонаціонального значення Молодого театру, ігноруючи навіть той незаперечний факт, що значна кількість провідних діячів української сцени почала свою діяльність саме в Молодому. Серед них Лесь Курбас, Гнат Юра, Марко Терещенко, Кость Кошевський, Іван Юхименко, Василь Василько, Степан Бондарчук, Валерій Васильєв. І не лише майбутні режисери–керівники театрів, а й видатні актори: П. Самійленко, С. Мануйлович, В. Чистякова, О. Добровольська, О. Ватуля, О. Юрський, В. Калин та інші.
Значення Молодого театру Леся Курбаса для національної культури важко переоцінити. Цей театр як явище стоїть в одному ряду з видатними театрами світу. Це мистецький скарб, пам'ять про який ми усі, якщо ми нація, маємо берегти. Усі українці мають пишатися тим, що мають в своїй історії театр такого масштабу! Усі театри України мали б святкувати сторіччя Молодого як унікальний день національного театру. На жаль, крім нас, та Музею театрального, музичного та кіно-мистецтва, ніхто в Україні цього навіть не згадав.
Рік тому, на загальних зборах колективу Молодого театру мною було озвучено питання – у зв’язку зі століттям Молодого театру Курбаса, чи має колектив, який носить ту ж назву Молодий, і який знаходиться в тому ж приміщенні, святкувати цю подію? Чи має право колектив, який пов’язаний з Молодим театром Курбаса через своїх педагогів, і сповідує ті ж самі художні принципи, вважати себе послідовником того театру?
На ці питання колектив відповів: так.
Не учора було перейменовано Молодіжний на Молодий. Не учора Молодіжний оселився на Прорізній, 17. Але маючи і приміщення, і назву Молодого, маючи більшість трупи учнів акторсько-режисерської школи Молодого театру Курбаса, про що красномовно свідчить древо акторської школи Молодого, маючи ті ж самі мистецькі принципи, проходити осторонь такої події, як сторіччя Молодого театру, дико і безвідповідально. Можна сто років поспіль бути театром, але зрештою зрадити художнім принципам засновників і не бути їх послідовником. А можна так, як це робимо ми щодня, виходячи на сцену, їх відстоювати.
Отже: ми святкуємо сторіччя Молодого Курбаса, і вважаємо себе його послідовниками!
Європейці – поляки, французи, німці, британці шанують історію і пам’ять. Відновлюють зруйновані і забуті видатні театри. Серед численних прикладів – відновлений функціонуючий давньоримський театр Оранж або Глобус. Театр Глобус не є Глобусом Шекспіра, і відновлений за кресленнями. Але те, що актори вважають себе послідовниками шекспірівського Глобуса, ні у кого не викликає злісних заперечень. І вони по праву святкували 400-річчя як національне свято. Це і є збереження традицій та історичної пам’яті. Могилянська академія відновлена в історичній будівлі після двох століть забуття, але це не заважало освітянам, та всій Україні також святкувати її 400-річчя як національне свято. В цьому році Україна відзначає сторіччя створення військового морського флоту і Української Народної Республіки. Хоч, ясна річ, сучасна Україна не має жодного стосунку до тих «створень». Але це наша історія, яку треба шанувати та передавати майбутнім поколінням.
Молодий сьогодні шанує історію і Молодіжного театру також. Не забуває її. Пам’ятає визначні дати і шанує корифеїв. Нам нема чого цуратися і є чим пишатися. Вже шостий сезон в театрі діє експозиція-музей Молодого від дня заснування у 1979 році до наших днів. Так само як будь-яка держава не може існувати без національної ідеї, жоден театр не може розвиватися без ідейно-художнього мистецького орієнтиру. Такі орієнтири закладаються засновниками – творчими батьками театру.
Створений за партійною вказівкою згори, Молодіжний театр не мав і не міг мати своєї художньої ідеології, а комсомольсько-комуністична ідеологія не може мати мистецької вартості. Саме тому штучно створений театр без ідеології розривали на шматки та кидали в різні мистецькі боки його режисери-керівники. Серед них було декілька справді видатних режисерів, які і зробили славу Молодіжному театру – В. Шулаков, В. Оглоблін, М. Мерзлікін, Л. Танюк. Були і невдалі роки, коли театр віддалявся від свого глядача під приводом «мистецьких шукань», а насправді – через брак талановитих ідей та нерозуміння базових засад театру.
Театр, а я кажу тут саме про репертуарний театр-дім, театр-родину, яким є Молодий, не може існувати без художньої ідеології. Не може за кожного нового керманича кардинально змінювати свій творчий напрям. Глядачі та актори, як співтворці театру, повинні мати чітке усвідомлення який театр вони будують. Лесь Курбас разом з Молодим театром окреслили ті принципи театру, які є основоположними в усі часи. Теперішні молодотеатрівці не соромлячись наслідують ці принципи, адже вони належать усій нації.
"...бачити в театрі не кафедру чеснот, не дзеркало правди, не місце навчання і популяризації програм політичних партій, а театр, і тільки театр! Вас тягне до театру спрага самозабуття. Ваше життя стало занадто нудним, і без казки вам не обійтись. І от філософи, моралісти, соціалісти намагаються зробити цю казку найбільш навчаючою, а ми – найбільш чарівною..."
Ідея та дух Молодого театру Леся Курбаса досі витають там, де і народилися, – на Прорізній, 17 в Молодому театрі. Я дякую усім друзям Молодого за те, що ви розділили з нами це велике свято!
До зустрічі в цьому та наступному 40-му сезоні!
Андрій Білоус
