Вітаємо всіх театральних діячів України і не тільки! Не менш вітаємо всіх українських глядачів і закоханих в театр, з визначною датою в театральному житті нашої країни!
100 років від зародження нового, модернового та експеремантального… того, що змінило та сформувало подальший розвиток… того, що пробудило, спровокувало, роздратувало і надихнуло.
24 вересня 1917 року
Ранком в театрі Бергоньє, п’єсою В. Винниченка «Чорна Пантера і Білий Медвідь», відкрив свій перший сезон «Молодий український театр».
Перед тим в «Робітничій газеті» Лесь Курбас вмістив статтю, в якій заявив, що молодим «новим» силам нема куди йти, бо скрізь шаблон, рутина, і от вони вирішили йти самі, самим ГОРІТЬ, ШУКАТЬ І ЗГОРІТИ В ТОМУ ШУКАННІ.
І Молодий розпочав свій безкомпромісний творчий шлях, і про це не могли не говорити, бо здавалося, що це стосується кожного. Від знаних критиків до звичайних робітничих, від обурених корифеїв до американських дослідників.
#100роківМолодий
Добірка найсоковитіших цитат із відгуків до вистав Молодого:
«Чорна Пантера і Білий Медвідь»
- «…Старі актори страшенно ображені – мовляв, занадто сміливі вони, як можуть вони, казати, що ми (корифеї) не можемо навчити їх чому-небудь - молоді дуже зазнаються, дуже!.. – Отакі розмови чув я в театрі Садовського, котрий вважає себе кращим і передовим театром на Україні. Образливо і навіть противно слухати. Артисти Національного театру віднеслися пасивно, а ватажки навіть не удостоїли своєю присутністю…» (В.Василько. Щоденник).
- «Взагалі вистава пройшла з безперечним художнім успіхом і, не дивлячись на деякі дефекти, показала, що «Молодий театр» стає осередком нашої артистичної молоді, що шукає нових шляхів у мистецтві, це живий вогник молодості…» (Садко//Народна воля.-1917)
- «…перша ж вистава показала, що «Молодий театр» є театр правомочний, що не тільки витримує вільне порівняння з іншими театрами, але як театр мистецької творчості перемагає інших. Сміливо можемо сказати, що такої вистави ще ні один український театр в цьому році нам не дав. Правильний відповідний тон вистави, внесено стільки любовної праці, що одразу невидимо протяглися нитки сполучення від сцени до зали глядачів… Але все ж таки здобуття трупи не в виконанні того чи іншого актора, а в незвичайному для української сцени загальному тоні і піднесенні. Здається, можна сказати, що це театр не актора, але не будемо зразу вішати ярлики…» (Антонович дмитро. Театральні замітки \\ Робіт.газ.)
"Йоля"
- «Я не розуміюсь на мистецтві і не вмію оцінити «Молодий театр» за «Йолею» так, як того вимагає мистецтво. Але я тепер сміливо можу сказати, що… «Молодий театр» є джерело, яке розбудить, розіб’є байдужість. Товариші робітники! Я всією істотою закликаю вас не шкодувати своїх останніх копійок, добиватися хоч зрідка до Молодого театру, в якім одпочинете душею, обновите ваші сили. (Робітник Михайло. Робітники ідіть у храм мистецтва. \\ Робітнича газета.)
До гастролей Молодого театру
- «…зброя театру – не логічні посилки і міркування, які звичайно приводять до самих дикованних дискусій, - вся сила в тому, зо знаряддям театру є вплив на серця і наочне виявлення того, про що в дискусіях доводиться тільки доказувати.. Як в минулому театр витворив наших українофілів, так в даний час театр мусить виховати українців європейцями…»
(Газета «Вільне життя» вмістила статтю Бр. Джошуе «Театр і сучасне становище»)
